Австрійський соло тріп, або як я реалізовував свою мрію

Вступ

Для початку трохи передісторії…

Знаю, що пафосно звучить «реалізовував мрію», але саме так і є, адже задумка такої подорожі з’явилась в мене ще 3 роки тому, коли ми з друзями здійснили успішний велопробіг по Чехії та Австрії накатавши при цьому майже 600 км за 10 днів, з триденною зупинкою в Гальштаті.


Ззаду нас старий, прикордонний пропуск Чехія-Австрія (клік на фото, щоб збільшити)

По закінченню тієї подорожі я зрозумів, що це надзвичайно мала відстань за такий період і що кількість місць і вражень можна збільшити за допомогою мотоцикла. Ось тут, як то кажеться «Остапа понесло», я почав рити інтернети в пошуках інформації, щоб скласти детальний план поїздки: отримати категорію «А», купити мотоцикл і всі необхідні атрибути. Прораховував ризики, складав бюджет та розробляв різні варіанти маршрутів, одним словом підійшов до питання відповідально, так як мотоцикл потребує цього, а легковажних, він досить швидко ставить на місце, що не обійшло і мене одного разу, але про це пізніше. Ніколи не створював собі кумирів, але натхненням для мене стали подорожі відомого мото мандрівника Олексія Коровіна з Харкова, який восени минулого року помер від малярії в Єгипті, особисто його не знав, але було важко від такої втрати.

Слід також згадати, що коли я вже здав на водійські права і готувався купувати мот, наш відділ, в компанії, де я працював – розформували, відповідно я втратив роботу. Пів року пішло на те, щоб знайти нову і знову почати збирати засоби для реалізації задуманого.

Минуло ще пів року, я позичив в друзів суму, якої бракувало, з десятка інших варіантів на польському allegro.pl було вибрано мотоцикл Honda Transalp 600 (1997) за його надійність, універсальність та популярність. Гроші заплатив людині, яка займається пригоном і розмитненням мототехніки (Славік, привіт!). За кілька днів я зустрівся зі своїм першим мотоциклом, буде лишнім казати, як ідіотська усмішка не сходила з мого фейса, коли я оглядав його:), коротше, я був на сьомому небі від щастя, мій байк, мій перший мотоцикл, він мій, хоч і старенький, але в дуже доброму технічному стані, з 37 тисячами км реального пробігу.

Почалась нова, байкерська сторінка мого життя, їздив усюди і багато, але парадокс, я НЕ отримував очікуваного задоволення, лише страх і постійні витрати на заправити, докупити ніштяків, екіпи і тд. Але з часом все стало на свої місця, навички водіння покращувались з кожним разом і одного прекрасного, літнього місяця я вирішив що готовий до того, заради чого купував свій байк.

Отож, речі зібрані (частина позичена), мотоцикл пройшов ТО, я налаштований, австрійська віза відкрита, напарників знайшов…АГОНЬ!!!…від’їхавши лише 75 км від кордону Україна-Польща не вписуюсь в поворот…На мені жодної подряпини, бо я був повністю в екіпі, а от мотоцикл дещо постраждав, весь пластик злетів наче листя з осіннього дерева + вітровик пішов спати = повернення додому на евакуаторі. На польській стороні допомогли добрі люди, на нашій теж такі знайшлись, але вже за гроші…


І такі «фінгали» були практично по всьому пластику, короче був ендуро-турист а став нейкед, фото після ремонту, але ще до пофарбування

Далі було так, я закинув мотоцикл в гараж і не підходив до нього з місяць часу, ви і уявити не можете яким це було для мене розчаруванням, стільки готуватись і все перекреслилось в один «прекрасний» момент. Я вдарився в гірський туризм, щоб хоч якось перебити ту фрустрацію, яка наступила. Була навіть думка продати мотоцикл, але на щастя цієї дурості я не зробив.

Дубль «два»

Минув деякий час…

Я відремонтував мотоцикл, потихеньку відтанув, щодо нього, навіть встиг покататись перед першими морозами і снігом. Далі зима і відповідно мотосплячка на два з половиною місяці. Протягом цього часу я знову посилено почав готуватись до поїздки. Вмовив свого колєґу скласти мені компанію, докупив бокові кофри (минулого разу я позичав), купив новий шолом Nolan N87, поставив дефлектор на вітровик (це було дуже мудре рішення), поставив передні і задні захисні дуги, замовив нові покришки і ще багато чого іншого…

Потім сталась, як то кажуть, поляки «niespodzianka», мій друг Саша відмовився їхати зі мною, не можу сказати, що був сердитий на нього за це, тому що я ітак хотів їхати сам в цю подорож, щоб не бути залежним від когось, нікого не доганяти і нікого не чекати в дорозі, тому просто продовжив підготовку. Забув згадати, що відпустку для цього я замовив дуже заздалегідь на травневі свята і свій День народження.

Мій маршрут: Львів – Stará Lesná – Neufeld an der Leitha – Bruck an der Mur – Hohenverfen – Berghof – Salzburg – Zell am See – Innsbruck – Neuschwanstein – Munchen – Trebon – Krakow -Львів (3000 км)…

Автор: Dionis Polis‎, блог, сторінка на facebook: facebook.com/dionis.polishchuk

Читайте также:

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *